Про проект

 
 

 

Проект створено за підтримки Українського культурного фонду

Нерозгадана загадка магічності рідної колискової бентежить уми багатьох учених і фольклористів, етномузикознавців, літературознавців, мовознавців, філософів, психологів і психотерапевтів, педагогів.

Головне призначення колискової – заспокоїти, заколисати немовля, навіяти йому сон, надати емоційну підтримку, яка є дуже важливою для стабільного серцебиття, фізичного і душевного здоров'я, психологічної рівноваги. І такий чудодійний вплив колискова має не тільки на дитину, а й на того, хто її співає. Адже спів є однією з найдавніших методик психологічної саморегуляції. У сім'ях, де співають колискових, легше досягти взаєморозуміння та злагоди.

Досліджуючи витоки, походження колискових, науковці впевнилися: ці найдавніші пісні сягають доісторичних часів, зберігають міфологічну народну свідомість. Образами, тематикою і ритмомелодикою вони споріднені із замовляннями.

Співові над колискою наші пращури надавали значення оберегу, вірили, що магічні слова-символи вбережуть дитину від усіляких злих духів і хвороб, нещасть і страху, привернуть добрі сили і відводитимуть лихі. Колискова – це своєрідна молитва-медитація.

А в народних колискових піснях ще й закладено символічні коди тисячолітньої культури того чи іншого народу. Історики додають: через колискові здійснюється зв'язок поколінь.

Через спів наші мудрі пращури передавали дитині життєві настанови: шанувати матір-батька, не красти, а робити, любити рідне, творити добро і красу, цінувати дружбу й мир.

Пісня є рушійною силою психічного, етичного й естетичного розвитку дитини, її музичних і поетичних здібностей, творчої уяви.

Подорожуючи сторінками нашого сайту, ви зможете побачити, почути і відчути все те, про що щойно прочитали.

Ласкаво просимо!

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках
Що таке колискова?

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках

Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський