Колисанки Анни Огданської (Канада)

Проект Рідна колисанка долає кордони! Адже немає кордонів у маминої любові, яку вона несе через колискові до своєї дитинки)

З нами зв'язалася Anna Ogdanska з далекої Канади, яка має українське коріння. Ось що Анна пише про себе:
"Мене звуть Анна Середа, мені 33 роки. Я народилася в селі Оборотнівка Сватівського району Луганської області. Закінчила Оборотнівську середню школу, а потім Харківський політехнічний інститут «Національний технічний університет».
Після цього шість років працювала в страховій компанії «ТАС» в місті Києві.
У 2014 році вийшла заміж і переїхала в Канаду, провінція Саскачеван, де і проживаємо дотепер з чоловіком і донькою.
Вважаю, що мова - духовне надбання кожної нації. Берегти і передати її у спадок - обов’язок кожного, хто має любов до своєї Вітчизни, до свого роду.
Моя 3-річна донечка Емілія є моєю нахтненницею і великою шанувальницею книжок. Тож я стала писати вірші, а згодом і казки. Вони друкуються у періодичних виданнях України і Канади: «Золоте левеня» (Україна), «Малюк котя» (Україна), «Карамельки» (Україна), «Пізнайко» (Україна), «Палітра педагога» (Україна), «Вечірня казка» (Україна),
«Розумники» (Канада), «Разом» (Канада), «Вісник» (видання Українського конгресу в провінції Саскачеван).
Таким чином прагну своїми віршиками і добрими казочками розвивати дитячу уяву, створювати різні художні образи, наповнювати свої твори цікавими сюжетами. Адже мова починається з дитинства - з маминої колискової, першої казочки і першого віршика.
Маю дві великі мрії - видати власну збірку творів для діток діаспори, а також створити періодичне видання у Канаді для найменшеньких діточок."

***

Роздавали на базарі діткам сни яскраві:
Тому з зайчиком пухнастим, а тій - в смачній страві.
А Катруся захотіла сон узяти з квітки,
Бо метелик там вмостився невідомо звідки.

Він барвистий, легковажний, сам як квітка ніжна,
Його радість і свобода - блакить неосяжна.
Той метелик в чистім небі, наче янголятко,
Покружляє і тихенько сяде на дитятко.

Наспіває дивну казку про маленьких гномів.
Він учора незабудку з ними познайомив.
Як картинка різнобарвна на долонці сяє
І мелодію веселу з пальчиками грає.

Ухопила сон Катруся і сховала в жменьку,
Щоб не бачила дарунок сестричка маленька.
Так Катруся свій гостинець під подушку клала
І з метеликом блискучим уві сні літала.

***

Над колискою дитяти
Несли варту янголята.
Чути пісню колискову
Про медову ніч казкову.

Невагомі їхні крильця
Припадали до віконця,
Так дитячі сни недобрі
Вони гнали ген за обрій.

Янголятка чатували
І до Бога промовляли:
Дай же, Боже, цій дитинці
Долі гарної - в росинці,

І здоров`я у промінні,
Від якого небо синє,
Щиру радість на вустах
Їй пошли в рожевих снах,

А з метеликом строкатим
Передай любов дитяті.
Загорни у листопаді
Чесність, людяність і правду.

Подаруй мрійливість щиру,
Доброту сердечну й віру,
Щоб оця мала дитина
Гордо звалася - ЛЮДИНА!

***

Перед сном мала Іринка в зірочки питала:
- Де була ти, зоре ясна, як удень літала?
Що ти бачила, що чула, кого дивувала?
Зірка мерехтіла в небі і таке казала:

- Я була в гостях у річки й весело пірнала,
Посріблила води ясні, береги з’єднала.
Потім квітка, що у лузі, в гості запросила.
Я нектар пила у неї, щоб була красива.

З ластів’ям літала в небі і пісні співала,
Щебетало ластів’ятко й мило жартувало.
З немовлям я трішки гралась, поки мама спала.
Кольорові сни із казки йому малювала.

А надвечір я зіткала дві щасливі долі
І лишила їх у травах, де ростуть тополі.
Та не чула вже Іринка зірку-мандрівницю,
Бо підкрався сон тихенько прямо у світлицю.

***

Тихо, тихше, спить дитинка,
Рідна мамина краплинка,
Найдорожча наша радість -
Ніжність і сама ласкавість.

Хай тобі насниться небо,
А у небі - пташок щебіт,
Квіти білі й пурпурові,
Повні кетяги бузкові,

Річка чиста й промениста,
Поле жовто-золотисте,
Зайчик, що несе гостинці,
Павучок на павутинці.

Щоб усмішка твоя мила
Дарувала мамі крила.
Лиш проміннячко тепленьке
Збудить донечку раненько.

***

В небі необмеженім
Зоряні мережива
Дивно мерехтять.

Янголятко бережно
На зірок мереживі
Уляглося спать.

Огорнулось ковдрою,
Хмаронькою білою,
Наче немовля.

Казочкою доброю,
Пісенькою щирою
Діток забавля.

А під його щічками
Зовсім невеличкий є
Кулачок для сну.

Янголятко стрічками
Вишило Маріччину
Доленьку ясну.

***

Наш годинник «тік-так-тік»,
Поскоріш від всіх утік.
Не виходить причаїтись,
Бо не може зупинитись.

Ой, біжить так швидко час,
Був цей день і вже погас.
Всім же спатоньки пора.
На добраніч, дітвора!

***

Гойдався на місяці дрімко руденький
І слав у подушечку сни солоденькі:
Як в морі бурхливому хвилька хлюпоче,
Бо дуже вона стать корабликом хоче.

Як кішка сусідська із левом у парку
Вмивались водою з фонтану, бо жарко.
Як песик мій Бобик в майстерню подався
І там будуванням ракети зайнявся.

Як в небі навчились літать жабенята
І смішно-пресмішно над всім реготати.
Як в лісі під дубом росли карамельки
І я їх збирав у малесенькі жменьки.

У снах загадкових з незвичним сюжетом
Я можу за хвіст упіймати комету.
Замовити б дрімкові сон про піратів,
А я буду човен від них визволяти.

Сьогодні ж побачу я дрімка рудого,
Візьму йому печива трішки смачного
І вмить по драбині я злізу на хмарку.
Аби ж не заснути мені до світанку.

***

Вийшла в сад нічна царівна з тихого куточку,
Поховалися пташата, не дзвенить струмочок.
Лиш цвіркун у травах темних піснею чарує
І фіалка ароматна пахощі дарує.

Вкрила небо простирадлом фея-чарівниця,
Стало небо в позолоті - зорями іскриться.
Фея місяць, два ріжочки, як вінок вдягнула
Й прохолодою нічною землю огорнула.

Сплять у ліжечках малята, сняться їм казкові,
Кучеряві, як хмаринки, квіти пурпурові.
- Баю-бай! - шепоче мама, ніжно усміхнеться,
Поцілує любу ручку, пригорне до серця,

Мама віджене всі болі дотиком чарівним.
Найтепліше місце в світі - мамині обійми.
Найсолодші сни малятам фея дарувала,
І сузір’я Оріона в небі вишивала.