Світ української колисанки

Узбецька колискова

 

Хай Бог тебе благословля

Хай Бог тебе благословля,           

Моє мале дитя.

Заради тебе я віддам

Усе своє життя.

 

Творцю спасибі, що тебе  

Подарував мені.

Світ серденька мого відкрив,                  

Хвилини чарівні.

Ти солоденьке, мов ягня,

Моє мале дитя.

Моє багатство ти, мій світ,

Усе моє життя.

 

Минуть печалі і жалі

Від погляду твого.

Спокійно спи, моє дитя,

Світ серденька мого.

Сплять зорі, місяць, небо спить,

Як засинаєш ти.

 

Моя ти мрія золота,

Моя надія – ти.

Заплющуй очі, засинай,

Поринь в країну мрій.

Матусі радість принесе

Сон тихий мирний твій.

 

 

Турецька колискова

 

Люленьки-люлі, люліля

Люленьки-люлі, люліля.

Глянь – у город забігло теля.

Вигнати звідти треба теля,

Щоб капустинка ціла була.

Е-е-е, е-е-е, е-е-е,

Пш, пш, пш-ш.

Люлі-лю, теля й немовля,

Ручки маленькі має маля.

Тато і мама люблять дитя

Спи, наша радосте, виростай.

Е-е-е, е-е-е, е-е-е,

Пш, пш, пш-ш.

Люленьки-люлі, місяць зійшов.

Світло його — це світу любов.

Радість дарує днів і ночей,

Бог зберігає від злих очей.

Е-е-е, е-е-е, е-е-е,

Пш, пш, пш-ш.

Словацька колискова

 

 

Синку, треба спати

Синку, треба спати,

Вранці гусей гнати

У гори та луки,

За зелені буки.

Спи, засни, мій синку,

Маєш не годинку.

Станеш ти із віком

Добрим чоловіком.

Згодом, із літами,

Підеш із бичками

У гори та луки,

За зелені буки.

У сорочці з льону,

Вишитий комірчик.

Хай тобі смакує

Із ячменю хлібчик.

Хлібчик той ячмінний,

Ще й вівсяна каша –

Будеш найсильніший

Ти у краї нашім,

Ти у краї нашім.

 

Російська колискова

 

 

Люлі-люлі, баю-бай!

Люлі-люлі, баю-бай!

Не лягай, маля, на край!

З лісу сірий вовк прийде,

І тебе, маля, вкраде.

Він ухопить за бочок

І потягне у лісок,

Під калину, під дубок.

До нас, вовчику, не йди,

Та дитинку не буди!

 

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках
Що таке колискова?

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках

Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський