Світ української колисанки

Чеська колискова

Спи, Янічку, спи

Спи, Янічку, спи,

дам яблучка три.

 Одне буде червоне,

а те друге зелене.

Спи, Янічку, спи,

віченьки зімкни.

Спи, Янічку, спи,

дам яблучка три.

Одне буде червоне,

а те друге зелене,

синє ще одне.

Спи, дитя моє.

 

 

 

Арабська колискова

Лягай спати, доню мила

        Приспів:

Ла-ла-ла-ла-ла.                 | Тричі                          

Лягай спати, доню мила,

Он голубка прилетіла,

На твоє віконце сіла,

Пісеньку затуркотіла.

 Люлі, люлі, спи, дитино,

Спати буде вся родина,

Он і сни вже прилітають,

Казочки розповідають.

      Приспів.

 

Місяць сяє нам надворі,

Усмішки дарують зорі,

Сни крилаті посилають,

Спати донечку вкладають.

У колисці добре спати,

Вишила подушку мати,

Іграшка така чудова,

А навколо все казкове.

      Приспів.

 

Тихий сон тебе чарує,

Насолоду він дарує,

Пісеньку тобі співаю,

Люлі-люлі, колихаю.

Засинай-но, доню мила,

Он голубка прилетіла,

На твоє віконце сіла,

Пісеньку затуркотіла.

 

 

 

Азербайджанська колискова

 

 

Солоденько спи, дитино

 

Солоденько спи, дитино,

Спи, дитино, виростай!

Голос твій колись почує

Весь наш милий рідний край.

      Приспів:

Всі співають лай-лай:

Пташка в небі, річка в лузі,

Колисає тебе рідний край.

Лай-лай, лай-лай, лай-лай.

Радість ти моя, дитино,

Вся краса, що в світі є.

Наче вітер в лузі, вільне,

Чисте дихання твоє.

      Приспів.

Дорогесеньке ягнятко,

Спи спокійно, засинай.

Шлях життєвий подолати

Допоможе рідний край.

      Приспів.

 

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках
Що таке колискова?

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках

Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський