Спи, Янічку, спи
Спи, Янічку, спи,
дам яблучка три.
Одне буде червоне,
а те друге зелене.
Спи, Янічку, спи,
віченьки зімкни.
Спи, Янічку, спи,
дам яблучка три.
Одне буде червоне,
а те друге зелене,
синє ще одне.
Спи, дитя моє.
Спи, Янічку, спи
Спи, Янічку, спи,
дам яблучка три.
Одне буде червоне,
а те друге зелене.
Спи, Янічку, спи,
віченьки зімкни.
Спи, Янічку, спи,
дам яблучка три.
Одне буде червоне,
а те друге зелене,
синє ще одне.
Спи, дитя моє.
Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський