Словацька колискова

Словацька колискова

 

 

Синку, треба спати

Синку, треба спати,

Вранці гусей гнати

У гори та луки,

За зелені буки.

Спи, засни, мій синку,

Маєш не годинку.

Станеш ти із віком

Добрим чоловіком.

Згодом, із літами,

Підеш із бичками

У гори та луки,

За зелені буки.

У сорочці з льону,

Вишитий комірчик.

Хай тобі смакує

Із ячменю хлібчик.

Хлібчик той ячмінний,

Ще й вівсяна каша –

Будеш найсильніший

Ти у краї нашім,

Ти у краї нашім.

 

 

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках
Що таке колискова?

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках

Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський