Турецька колискова

Турецька колискова

 

Люленьки-люлі, люліля

Люленьки-люлі, люліля.

Глянь – у город забігло теля.

Вигнати звідти треба теля,

Щоб капустинка ціла була.

Е-е-е, е-е-е, е-е-е,

Пш, пш, пш-ш.

Люлі-лю, теля й немовля,

Ручки маленькі має маля.

Тато і мама люблять дитя

Спи, наша радосте, виростай.

Е-е-е, е-е-е, е-е-е,

Пш, пш, пш-ш.

Люленьки-люлі, місяць зійшов.

Світло його — це світу любов.

Радість дарує днів і ночей,

Бог зберігає від злих очей.

Е-е-е, е-е-е, е-е-е,

Пш, пш, пш-ш.

 

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках
Що таке колискова?

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках

Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський