Люленьки-люлі, люліля
Люленьки-люлі, люліля.
Глянь – у город забігло теля.
Вигнати звідти треба теля,
Щоб капустинка ціла була.
Е-е-е, е-е-е, е-е-е,
Пш, пш, пш-ш.
Люлі-лю, теля й немовля,
Ручки маленькі має маля.
Тато і мама люблять дитя
Спи, наша радосте, виростай.
Е-е-е, е-е-е, е-е-е,
Пш, пш, пш-ш.
Люленьки-люлі, місяць зійшов.
Світло його — це світу любов.
Радість дарує днів і ночей,
Бог зберігає від злих очей.
Е-е-е, е-е-е, е-е-е,
Пш, пш, пш-ш.
Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена (вечірня чи вранішня) земля дихає безгомінням, коли помислам і надіям відкриваються простір і небо, а світ стає милосерднішим, ближчим до серця, — тоді в серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо та ніжно виспівує свою незглибинну душу. Тож навчимося слухати материну сповідь. (С) М.Сингаївський
